Автор: Борис
Херсонский
Киев - мать
городов русских. Потом Москва
вступила в
наследство, не заметив, что мать жива.
Примерила на
себя Повесть временных лет,
и зажила так,
как будто мамы на свете нет,
примерила
первых святых, страстотерпцев-князей,
а на мать
глядела, как на чучело ротозей.
Для Москвы все
равно, что Днепр, что Москва-река,
что история
маршала Жукова, что Игорева полка.
Дочь росла,
каменела, войны множила без числа,
как будто бы
мать травою забвения поросла.
Так и в нашей
жизни, бывает, что мать и дочь
поменялись
ролями - и матери не помочь.
Но час пришел
и матерь очнулась от забытья.
Ты меня не
узнала дочь? Я Киев, матерь твоя.
Ты меня
ограбила, раздела меня догола,
а теперь
погляди - я такая же, как была.
Мои -
горы-Карпаты, и степная великая ширь,
мои - святая
София и Михайловский монастырь.
Мой - Днепр
широкий, и вниз по течению вод
спесь твоя,
Москва, словно древний идол плывет.
День
Крещения Руси-Украині. 2020
Київ - мати
міст руських. Потім Москва
вступила в
спадщину, не помітивши, що мати жива.
Повість
временних літ одягла на себе сама,
і так жила, як
ніби мами на світі нема,
Забрала
собі страстотерпців-князів - перших
святих, ,
а на матір
дивилася, як дивляться очі сліпих.
Для Москви все
одно, що Дніпро, що Москва-ріка,
що історія
маршала Жукова, що Ігорева полка.
Дочка росла,
кам'яніла, війни множила без числа,
як нібито мати
травою забуття поросла.
Так і в житті,
буває, можливо помітив ти:
дочка зневажає мати - і неньці не допомогти
Але час
прийшов і матір прокинулася від забуття.
Ти мене не
впізнала, донечко? Я дарувала тобі життя..
Ти мене
пограбувала, розділа мене догола,
а тепер
подивись - я така ж, як колись була.
Мої -
гори-Карпати, і степова широчінь,
мої - свята
Софія - на віки віків. Амінь.
Мій - Дніпр
широкий, і вниз за течією пиха Москви
пливе, як
Перун колись. Нічого не поробиш - пливи!.
День Хрещення Русі-України 2021